Скандальний непрофесійний сюжет «Корупція на пошті», що був показаний в грантовій програмі «Схеми», нагадав про купу системних недоліків нашої тележурналістики (хто не знає про що йдеться – читайте відкритий лист Укрпошти до керівництва Радіо Свобода та Першого Національного).
Найголовніший недолік - це вузький світогляд та вражаюче низький загальний освітній і культурний рівень тележурналістів. Їх мова убога, а уявлення про світ примітивні. Вони не здатні усвідомлювати будь які – соціальні, економічні, політичні, культурні , наукові – події у їх взаємодії і взаємозалежності, не здатні сприйняти їх відмінності та суперечності. Вони не лише не розбираються в тому що розповідають своїм глядачам – вони не бачать і не розуміють шляхів та способів розв'язання конфліктів, що виникають у соціумі, і тому не можуть дати їм адекватну оцінку. Відповідно тележурналісти не здатні зблизити різнорідні і конфліктуючі інтереси членів суспільства та працювати на їх примирення і поєднання. А якщо вони цього не можуть, то вони лише роздмухують ці конфлікти.
Інша вада наших тележурналістів – це невисокий фаховий рівень, який обумовлений їх низьким освітнім та культурним рівнем. Та ж сама програма «Схеми» доводить, що наші тележурналісти не лише не вміють проводити журналістські розслідування – вони навіть не вміють правильно сформулювати запитання, дати коментар, зробити примітивний аналіз та висновки. Вони не тільки не спроможні користуватися логікою – інколи вони не можуть поєднувати свої ж висловлювання. В тому самому сюжеті про Укрпошту журналісти спочатку розповідають що продаж валюти забезпечує прибутки Укрпошти, а в кінці запевняють що продаж валюти завдає Укрпошті збитки. Ось глядачі й гадають що це – маразм, коли журналіст в кінці передачі на пам’ятає що він казав на початку, чи шизофренія з її роздвоєнням особистості? Звідки ж візьметься довіра до журналістів-маразматиків?
Отже, фаховий рівень та політична культура наших журналістів вкрай низькі, а в їх світоглядній системі немає жодної патріотичної ідеології. Втім, щодо «світоглядній системи» в українських журналістів напевне надто гучно сказано: немає в них жодної системи, насправді, їм все одно кому служити, 95% з тих, хто сьогодні «допомагає будувати нове майбутнє», так само допомагали будувати і обслуговували кримінальний режим Януковича.
За Януковича улюбленим спрямуванням української журналістики була робота на замовлення, і, дивлячись на «продукт» програми «Схеми», воно таким й залишається. Проте раніше замовлення робили на кошти, що вкрадені в українців, а тепер на гроші американських платників податків.
Ми дуже вдячні американському уряду за те що він фінансує вільну українську журналістику. Але для того щоб їх кошти використовували ефективно, доречно дати нашим наївним американським браттям декілька порад.
По перше, не давати кошти невігласам. Для того спочатку перевіряти в тих, хто називає себе журналістами, знання мови та літератури, попросити їх написати диктант, запитати чи ходять вони в театр та чи читали вони якісь художні твори. По-друге, працювати над підвищенням їх культурного рівня - організувати для українських журналістів екскурсії до українських музеїв, читати їм лекції з історії України, пояснювати що вони живуть в незалежній країні і що брехати недобре. По-третє, підвищувати фаховий рівень грантоотримувачів – навчати їх стандартам журналістики, кодексу журналістської етики, вмінню проводити журналістські розслідування, основам логіки тощо.
Ці заходи є дуже важливими, адже кошти американських платників податків можуть бути використані не лише неефективно, але й завдати шкоди реформам в Україні. Американський уряд має зрозуміти, що Україні потрібна чесна і кваліфікована журналістика, а не примітивні замовні репортажі.
Олександр Марченко
Див. також:
Фантазии грантоедов
