У давні часи Зелені свята
в Україні тривали щонайменше(!) шість днів: три останні дні Зеленого
Тижня (перед Трійцею) та три перші дні Троїцького Тижня (по Трійці).
Сучасний ритм життя удвічі скоротив цей період.
Християнська традиція святкування Трійці переплелася з дохристиянськими
віруваннями, пише "Ukrainian People". А Зеленими їх називають, бо
вшановують створення Господом світу: сотворив Землю та й засіяв її
життям. Цей звичай походить ще від старозавітної Церкви, коли будинки і
синагоги прикрашалися зеленню у пам’ять про те, як на Синайській горі
все цвіло і зеленіло в день, коли Мойсей отримував скрижалі Закону
Божого.
От і християни прикрашають на Трійцю будинки і храми зеленими гілочками
та квітами. Бо квітучі гілки нагадують нам, як під дією благодаті Божої
людські душі розцвітають плодами чеснот.
У Зелену суботу напередодні Трійці, що називалася клечаною, хату,
подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками
дерев. Їх встромляли у стріху й на воротах, біля вікон і за ікони.
Домівку майорили букетиками із чебрецю, м’яти, любистка, полину,
материнки та гілок берези, липи, клена, явора, а долівку встеляли
запашними травами: осокою, любистком, м’ятою, пижмою, ласкавцями, або
татарським зіллям (лепеха або аїр). Якщо за клечанням доводилося йти у
ліс чи діброву, десь далеко, то йшли разом із села цілими гуртами, і
такі походи оберталися на веселу забаву: люди, несучи цілі оберемки
зелені, співали, вигукували і навіть танцювали.
