Метастазы кремлевской подрывной пропаганды в Германии

Russlanddeutsche bei einer Demonstartion in Villingen-Schwenningen

Они скрывают того, кто за ними стоит, распространяют полуправду и притворяются либеральными: в самом центре Берлина размещаются офисы онлайн-каналов, финансируемых Россией, - новый вид пропаганды, сообщает Sueddeutsche Zeitung.

In the Now, канал в социальной сети Facebook, имеет более 3,7 млн подписчиков - больше, чем Sueddeutsche Zeitung или Bild. In the Now принадлежит компании Maffick GmbH, офис которой располагается в шикарном офисном комплексе "в 5 минутах от Бундестага". На табличке у звонка рядом со входом рядом с Maffick расположены название таких интернет-платформ, как Ruptly и Redfish. "Однако внутрь для беседы приглашать нас не собираются", - повествует автор публикации Торстен Шмиц.

"Там строго следят за тем, чтобы сохранить в тайне тот факт, что за всеми этими проектами стоит российское государство", - передает SZ. Новостной портал T-online.de недавно сообщил о "российском медиа-офисе в центре Берлина". Однако это еще не все.

"Генеральным директором Maffick GmbH является (...) руководитель цифрового канала In the Now Анисса Науэй, до этого несколько лет проработавшая на российскую государственную телекомпанию RT. Как заявил в интервью T-online.de главный директор по производству предприятия Maffick Джеффри Рей Спаркс, его компания по большей части финансируется российским государственным видеоагентством Ruptly, который, в свою очередь, принадлежит RT. Как заявил SZ бывший сотрудник, пожелавший сохранить анонимность, Ruptly тесно сотрудничает с Redfish и Maffick, причем оба канала используют видео Ruptly.

Слава Україні. Що образило Росію

Чотири роки інформаційної війни Кремля не переконали міжнародні медіа двічі думати, перш ніж висвітлювати українську тематику. Чи зробила висновки Україна?

Двоє гравців з футбольної команди Хорватії, записуючи 9-секундний відеоролик після перемоги над Росією у чвертьфіналі ЧС-2018, доповнили його патріотичним слоганом «Слава Україні». Як екс-гравці київського «Динамо», вони вірили, що надсилають дещо зухвале та в основному цілком безневинне послання своїм українським друзям. Але для мільйонів нажаханих оглядачів у Росії це відео несло в собі ніщо інше, як шкоду – пряму образу національній гордості, цілком у дусі ери нацистів.

Історично безграмотна інтерпретація вислову «Слава Україні» ідеально лягає в парадигму поглядів сучасної Росії, яка воліє розглядати все те, що відбувається в Україні, крізь вузьку та спотворену призму українського поствоєнного руху за незалежність. Згідно з цією збоченою логікою, «Слава Україні» – це фашистське гасло, яке набуло найбільшої популярності в лавах української повстанської армії. Тобто тої сили, яка на початку Другої світової війни уклала короткотривалий альянс з німцями-загарбниками, а затим – решту часу аж до кінця війни – протистояла як нацистським, так і радянським солдатам.

Тривалий час ці повстанці були головними персонажами кремлівської пропаганди, що намагалася виправдати своє вторгнення в Крим та на Схід України, змальовуючи український патріотизм як явище колективної реінкарнації гітлерівської орди. Насправді, це повелось ще з часів СРСР, де у відповідь на український рух за незалежність пропаганда повсякчас прозивала українських патріотів фашистами, а «Слава Україні» – їхньою версією «Хайль Гітлер». 

Інформаційний вплив Москви
на світові уявлення про Україну триває

Такий погляд ніколи не був історично точним, але останніми роками трактування цього вислову еволюціонувало до абсурду. Слова «Слава Україні» – це аж ніяк не продукт Другої світової війни, і зародились ще задовго до 1940-х. Своїм корінням вислів сягає початків XX століття, який в ході національного руху за свободу з ентузіазмом брали на озброєння різні військові формування, удаючись до невдалої спроби заснувати державу, що в хаосі більшовицької революції вилилось у короткочасне існування кількох українських республік. З тих пір вислів існував на побутовому рівні, ще раз здобувши популярність протягом винятково інтенсивного періоду формування української нації, відомого як «перебудова», а також Революції Гідності 2013-2014 років. Сьогодні «Слава Україні» – це нічим особливо не примітний патріотичний рефрен, який тут використовують усі: від політиків і зірок до високопоставлених гостей та дипломатів. У цьому контексті його цілком можна прирівняти до висловів «Хай живе Франція» чи «Боже, благослови Америку».

Московська церква – донька української: як на Росії приховали та перебрехали слова грецького ієрарха

Українська інформаційна агенція викрила маніпуляції російського видання 

Російське видання "Православие и мир" надрукувало на своїх шпальтах інтерв'ю із членом Синоду Вселенської патріархії та стійким прихильником  української автокефалії Елпідофором, з якого сміливо повикидала небажані для себе цитати або викривила їх на свій лад.

Маніпуляції видання викрив Укрінформ, який порівняв першоджерело з тим, що опублікувало "Православие и мир". 

Церква Росії розпочала кампанію наклепів на Вселенський патріархат...

Кілька днів тому російське видання «Православие и мир» надрукувало на своїх шпальтах інтерв'ю із впливовим грецьким ієрархом, стійким прихильником української автокефалії, членом Синоду Вселенської патріархії Елпідофором.

Увагу Укрінформу привернуло те, що інтерв'ю подається не в стандартній формі питання- відповіді, а у формі цитат, а самі запитання журналістів звучать, як коментарі. Та й в цілому коментування видання зайняло більше місця, ніж відповіді спікера. Ми вже згадували про це тут.

Оскільки текст містив посилання на грецький доволі розлогий оригінал розмови, ми вирішили уважніше придивитися, які саме цитати не потрапили до тексту у російському виданні. Агентство замовило переклад на українську мову грецького оригіналу. І ми про це не пожалкували. Першоджерело виявилося куди красномовнішим за московську редактуру!

Отже, подаємо цитати інтерв'ю, які не увійшли до московської версії розмови. Ми у свою чергу скоротили запитання журналіста. По ходу я би хотіла запитати (не звинуватити - лише запитати) московських «колег», чи випадково у них використовується слово «дезінформація» замість слова «шантаж» (шантажем Вселенського Елпідофор назвав поведінку Московської церкви), а також звідки з'явилися слова на кшталт «руки Порошенко обагрены кровью»... У нашому перекладі таких виразів не було. Але перейдемо до найцікавішої частини розмови.

Анатомия «победобесия». Зачем Кремлю «дедывоевали»

9 мая – единственный мощный миф, объединяющий «русский мир».

Попробуем ответить на вопрос, кем и когда был сконструирован миф о Великой Отечественной войне, почему он до сих пор находит такой интенсивный отклик у населения России, каким образом он транслируется и воспроизводится, почему пережил распад СССР и все еще остается главным символом, который способен интегрировать нацию, пишет на портале 112.ua Екатерина Богуславская.

"Этот священный праздник навеки вписан в историю страны, в судьбу каждой семьи, каждого человека. Память о беспримерном подвиге нашего народа объединяет все поколения граждан России, помогает выстоять в любых испытаниях, вдохновляет на новые свершения", - именно так 5 мая поздравил президент России Владимир Путин участников акции-концерта "Спасибо за верность, потомки!"

Парады, многочисленные акции, выставки, концерты, салют, характерная атрибутика, – День победы в России традиционно окружен многочисленными коммеморативными практиками, которые культивируют миф об "идеальной победе". Ведь Великая Отечественная война, как ее называют в России, является "базовым сюжетом" исторической политики путинского режима, ресурсом для конструирования идентичности россиян и мощным политическим мифом.

Так, в 2017 году 83% россиян назвали Великую Отечественную войну событием в истории страны, которое вызывает чувство гордости. Для сравнения, аннексия Крыма набрала всего 43%, а ведущая роль страны в освоении космоса – 41%. В этом году День победы собираются праздновать 73% населения России.

Юлия Латынина об акции «Бессмертный полк» и победобесии на России

Я возвращаюсь к параду и «Бессмертному полку». Понятно, что когда у нас проходят эти гигантские парады, речь идет не о прошлом, а о настоящем, и что все это победобесие имеет несколько настоящих значений, потому что победа, которую празднуют сейчас, это на самом деле какая-то другая война, это не война 39-го – 45-го годов, Вторая мировая, которая началась после подписания пакта Молотова – Риббентропа и которая началась совместными военными действиями, с одной стороны, Гитлера и Сталина, с другой, когда Гитлер захватывал одну часть Европы, Сталин захватывал другую часть Восточной Европы, — это совсем другая война. Это война, с точки зрения сегодняшних комментаторов телевизионных, в которой воевали под оранжево-черными ленточками против пиндосов и украинцев.

Вы знаете, есть такой замечательный анекдот про американские бомбардировщики. Звучит он так. Приходит еврейский мальчик из школы и говорит:

Як Манафорт намагався «деконструювати Юлію Тимошенко» — факти з розслідування The Guardian

Пол Манафорт

Прізвище Юлії Тимошенко мало з’являтися у словосполученнях зі словом «концтабір», щоб створити враження, що вона спонукає до створення концтаборів у країні. Споріднені теги на кшталт «Голокост» мали розганятися арміями ботів та тролів у соцмережах.

Таким був один з елементів стратегії Пола Манафорта — ключового іноземного консультанта Віктора Януковича — яку він розробляв спільно з піарником Аланом Фрідманом у 2011-2012 роках, щоб максимально відбілити образ тодішнього президента, затаврувавши водночас його опонентку антисеміткою і нацисткою.

Нова інформація щодо порад консультанта Януковича продовжує випливати через розслідування діяльності Манафорта під час передвиборчої кампанії Дональда Трампа у 2016 році, якою він опікувався.

Огляд детального розслідування Франкліна Фоера  вже публікувало Громадське. 5 квітня нові документи з’явилися в британській The Guardian.

Автор нового розслідування Люк Гардінг, у розмові з Громадським розповів: методи, які використовувала команда Манафорта у 2011-му, надзвичайно подібні до тих, які застосував Кремль для дискредитації Гілларі Клінтон перед американськими виборами у 2016 році. «Ми маємо справу із витонченим підходом і розумінням того, як працюють соціальні медіа», — вважає Гардінг. Він стверджує, що операції Манафорта, по суті, передбачили аналогічну кампанію Росії за декілька років.