Страницы

19.07.23

Зброя виснаження: що отримала Україна від союзників від США

Касетні боєприпаси є ефективною зброєю, яка допоможе ЗСУ

У вівторок, 18 липня, командувач Сухопутних сил ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що американські касетні боєприпаси вже прибули в Україну і будуть готові до використання протягом кількох днів. Надані гаубиці М777, які стрілятимуть цими снарядами, вже на позиціях в районі Бахмута. Нагадаємо, 7 липня у США оголосили про виділення нового пакету військової допомоги для України, до якого увійшли касетні боєприпаси. Вже 13 липня командувач оперативно-стратегічного угрупування військ "Таврія" Олександр Тарнавський повідомив, що ці снаряди вже знаходяться в Україні. Питання надання Україні касетних боєприпасів вирішувалося не один місяць – усе через їхню небезпеку для мирного населення. Варто зазначити, що таке озброєння заборонено в низці країн, існує відповідна Конвенція від 2008 року, проте ні Україна, ні США, ні агресорка Росія цей документ не підписували. Чому Україні потрібні касетні боєприпаси, як вони вплинуть на противника, а також про те в кого таких снарядів більше – у США чи в Росії – пояснив військовий аналітик Петро Черник.

Чому потрібен такий боєприпас? Уявляємо лісосмугу. Там може бути зосереджений, скажімо, взвод противника з усією приданою технікою – 5-6 одиниць, є ще кілька танків і тому подібне. У лісосмузі це все замасковано, побудовані бліндажі, добре обладнані окопи. Щоб засипати це поле звичайними снарядами, треба 30-40 залпів. Один снаряд коштує в межах 1000 доларів. Якщо застосовувати "Ескалібур", який гарантовано досягає танка, то він коштує від 120 до 170 тисяч доларів.

Але цю проблему можуть вирішити кілька касетних боєприпасів М864. Один такий боєприпас має в комплектації 72 бойові елементи десь 5 на 10 сантиметрів вагою до 200 грамів. Це все відкривається над цією територією площею у футбольне поле – десь на відстані 30 метрів – у повітрі. І ці елементи розлітаються в різні сторони. Вони можуть проникнути в бліндаж, у щілину, потрапити на техніку.

Звичайно, такий елемент не повністю знищить техніку, а її пошкодить. Це навіть краще, тому що знищену техніку ніхто з поля бою не забирає, а пошкоджену – обовʼязково. А на пошкоджену техніку потрібно відволікати іншу техніку – скажімо, тягач – і найголовніше, особовий склад.

Звичайно, штатні снаряди дають потужнішу енергію вибуху, але ці субелементи покликані засіяти все дуже дрібними осколками. Знову ж таки, якщо солдат вбитий – це одне, якщо солдат поранений – це зовсім інше. Пораненому треба надати медичну допомогу і його вивезти, а це, знову ж таки, відволікання сил і засобів. Отже, касетні боєприпаси – це зброя виснаження. При чому, дуже серйозного і дуже зосередженого. Піднімає коефіцієнт ураження на умовний метр квадратний на відміну від звичайного снаряду десь на 20-30%. У наших союзників – у США – щонайменше 400 тисяч таких боєприпасів.

Чому інші країни рідко використовують касетні снаряди? Тому що є загроза через майбутнє розмінування цих субелементів. Цей субелемент при великій швидкості заходить у землю на 10-15 сантиметрів в залежності від консистенції грунту. Тут якраз момент істини: старі радянські боєприпаси мають коефіцієнт нерозривання десь у межах 30-40%. Якщо він має у комплектації 45 таких елементів, то як мінімум 10 не розриваються. На перспективу це величезна проблема для розмінування і для мирних мешканців, які потім повертаються у зону проживання. Коефіцієнт нерозривання американських боєприпасів – всього на всього 1,5%. З 72 елементів 2-3 не вибухнуть.

Але є нюанс. Не забуваймо, що півтора року цими касетними боєприпасами наш противник "засіває" все, що можна "засіяти". Тому за великим рахунком, 1-2% "досівання", яке здійснять наші боєприпаси, погоди не змінять.

У кого більше касетних снарядів – в Росії чи в США – складне питання. Немає однозначної відповіді. На мій погляд, все ж таки більше в Росії, тому що якщо йти по зрізу запасу снарядів, на початок цієї війни всіх калібрів Росія мала від 15 до 20 мільйонів, а США – всього на всього 2,5 млн. Якщо розуміти, що американці мали виробництво снарядів десь 12-15 тисяч снарядів на місяць, а рф тримає темп у 125 тисяч, якщо розуміти, що західні країни пішли в першу чергу в виробництво ракет авіаційного базування, то у частині саме артилерійських боєприпасів перевагу має таки Російська Федерація. Нас повернули у Першу - Другу світову війну, де артилерія вирішувала практично все.