Останнім часом вереск різноманітної ліберастичної публіки спрямований проти українських правих набуває все більш «патріотичного» характеру. Мовляв, всі супротивники содомітських шабашів – «агенти Москви»; «права людини» (під якими маються на увазі виключно прав секс-меншин та членів етнічних мафій) дорівнюють базовій національній ідеї; антиукраїнські ідеї висловлені українською чарівним чином стають ледь не націоналістичними, а «самостійність» дорівнює чіткому виконанню вказівок з Брюселю (ну й з амбасади США теж, доки там сидять представники демпартії, звісно).
Все це можна було б вважати белькотінням фб’шно-«продвинутої» отари, але проблема в тому, що вся ця маячне відіграє принципово небезпечну роль саме в умовах україно-російської війни та є важливою складовою пропагандивного забезпечення реваншу про-московських сил. Крім того, ці сили ефективно експлуатують принцип «все, крім війни з Путіним, значення не має» та «ЛГБТ-активіст X волонтерив, тому йому все можна і він наш хлопець».
Чудовий підхід, але якщо не враховувати того, що на компроміси у зв’язку з війною повинні йти виключно опоненти ліберастів. Якщо не вірите, запропонуйте їм призупинити цигано-гей-захисну діяльність до повернення ОРДЛО та Криму, аргументуючи це тим, що «нема інших проблем»? Вас навіть переконувати в тому, що ви «ватник» не будуть, одразу розпочнуть «компанію проти провокатора».
Про аргумент «він волонтерив – тому патріот» навіть пояснювати незручно. У 40-мільйонній країни, яка веде масштабну війну, кількість тих, хто виявився корисним для неї, вимірюється вже не тисячами, а мільйонами. Але по такій логіці активісти українського руху, які перейшли на бік більшовиків у 1920-х, є зразком патріотизму, а Ілля Кива взагалі жива національна ікона.
На жаль, все це божевілля нерідко впливає на душевно непоганих, але не дуже обізнаних людей та ідеологія купки фріків перетворюється в помітний фактор. Але згадаєм московський інтерес…
На що спирається у своїй пропаганді москва? Вона протиставляє типу патріотичну, консервативну й православну Росію божевільній «Гейропі». Звісно, все це маячня.
Рівень релігійності в РФ один з найнижчих у світі, представники етнічних меншин ледь не в статусі напів-богів (куди там тому Флойду), аборти і розлучення доступні в більшому ступені, ніж в основній частині Європи, ну й ЛГБТ в цілому під захистом держави (хоч і обмежені у пропаганді).
Тим не менш, в Україні свідомо створюються лабораторно чисті умови для успіху ватної пропаганди. Москва декларує повагу до релігії? Націонал-ліберасти захлинаються ненавистю до «скрєп» (хоча українці значно більш релігійні за москалів).
Москва заявляє про підтримку традиційної родини? «Ми геї, ми геї, слава Україні!». При цьому подавляюча більшість українців налаштована гомофобно.
Москва каже що україна «лягла» під захід? «Якщо не хочеш виконувати накази євробюрократів – ти не українець!» (хоча люди за межами фб-отари зовсім не дебіли і чудово розуміють, що іноземні вказівки це не самостійність).
«Націонал»-ліберасти готові голову об стіну розбити, аби довести, що Путін не бреше. Навіть шизофренічні фантазії про «гей-бандерівців» вони реалізували, стверджуючи, що християнська та націоналістична УПА воювала за «права людини» (читай: содомітів і етнічного криміналу»).
І не треба звинувачувати українців в тому, що їм не потрібна така «українськість». Народ, як я вже казав, зовсім не тупий (на відміну від фб’шного «небидла») і не збирається підтримувати українофобію в українській обгортці.
Саме бридке те, що «націонал»-ліберасти не є агентами Москви. Агентам платять і вони, принаймні частково, розуміють, що роблять. «Націонал»-ліберасти – це дресировані тварини іноземних союзників Путіна.
Чого хоче євробюрократія від України? Відповідь: капітуляції. (Я спеціально підкреслюю, що мова йде не про ЄС в цілому, бо консервативні східноєвропейські країни до нас лояльні).
Як бачить Україну демпартія і зрадницька анти-трампівська частина республіканського естеблішменту? Як сферу впливу Москви, яка в цілому грає за їх правилами (питання «Чий Крим?» юридично тут не має ніякого значення, їх цікавлять неформальні рішення).
Агресивне просування ліво-ліберальним західним істеблішментом категорично неприйнятних для нашого суспільства трендів є важливою частиною «зливу» України. Не варто примішувати до цього якісь принципи – боси міжнародного олігархату не малолітні дебіли з Могилянки (не в образу адекватним студентам) та всі їх рішення раціональні. Вони просувають те, що вигідно їх «другу Володимиру» і що наближає крах України, яка в 2014 році несподівано відмовилась помирати і майже вийшла з під контролю.
А «націонал»-ліберасти в цій підленькій історії грають роль собаки, який за наказом господаря тягає підстрілених птахів для його друга, якого він не любить і навіть гарчить на нього (більшого господар не дозволяє). Це не агенти Москви – це нещасні тварини, яких безсоромні розумні істоти вже прирекли на усипляння після завершення полювання.