Розслідування Навального «Він вам не Дімон», кажуть, почалося з кросівок Дмитра Медведєва. У нашому випадку все простіше. Це не Bellingcat, не WikiLeaks і навіть не програма «Схеми». Тут не треба бути анонімним хакером. Все, як в історії про ложечки. Вони ще нібито на місці, але відчуття таке, що в буфеті хтось вже копирсався.
2 лютого на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України у розділі «ЗМІ про нас» з’являється публікація: «Реформи в Україні: початок чи кінець історії?».
Зміст статті кількома словами: «В Україні є публічний конфлікт між прем’єр-міністром Гройсманом та керівником Міністерства інфраструктури Володимиром Омеляном. Офіційною причиною конфлікту є питання контролю над Укрзалізницею. Він не є суто суб’єктивним, але відображає глибокі внутрішні процеси. Цей конфлікт розцінюється в статті як спроба одиноких реформаторів кинути виклик старій системі. З’являється нова технократична еліта, покликана замінити «недостатньо компетентну і пошкоджену пострадянську бюрократію». Звична річ. Європейське видання дає оцінку внутрішнім процесам в Україні. Об’єктивно, неупереджено, фахово. «Пострадянська бюрократія» в особі прем’єра Гройсмана чинить опір новим технократам, яких уособлює міністр Омелян. Про це пише Колін Стівенс, того ж таки, 2 лютого 2017 року: https://www.eureporter.co/politics/2017/02/02/reforms-in-ukraine-the-beginning-or-the-end-of-the-story/, статтю якого оперативно, як вже зазначалося, перепощує сайт Міністерства інфраструктури України. Вона, до речі, і досі є на сайті міністерства. http://mtu.gov.ua/news/28321.html
Далі стаття, оприлюднена (легалізована) у вітчизняному сегменті Інтернет саме на сайті МІУ, починає жити вже своїм українським життям, природно чи штучно розганяючись місцевими ресурсами.
Наступного дня, 3 лютого сам міністр Омелян постить згадану публікацію у своєму офіційному профілі
після чого пост шефа у себе на сторінці поширює прес-секретар міністра Марина Томко
Окрема деталь — посилання на статтю у www.eureporter.co міністр постить у себе на сторінці у день зустрічі в Європейській бізнес асоціації. Європейські бізнесмени уважно читають дописи міністра у соціальній мережі. Пам’ятаємо: головний мессидж статті: міністр-реформатор проти прем’єра-пострадянського бюрократа. Будь-які збіги абсолютно випадкові.
Кілька слів власне про www.eureporter.co. Інформація з сайту: Eureporter – заснована в Брюсселі Європейська платформа мультимедійних новин, що надає онлайн-новини і відео коментарі про ЄС і світові справи на всіх офіційних мовах ЄС. Серед інших увагу привертає розділ «Спонсорство»: «існують спонсорські можливості для організацій, компаній або приватних осіб, які бажають підтримати роботу кореспондентів ЄС в наданні незалежної звітності, коментарів та аналізу про діяльність Європейського Союзу». Для неофіційного обговорення про можливості спонсорства звертайтеся: Колін Стівенс publisher@eureporter.co Телефон (Бельгія) + 32 (0) 2 808 1592 або (Сполучене Королівство) + 44 (0) 7548 034 225.
І тут ми починаємо рахувати ложечки: чи ще всі вони на місці? Ключове слово — «неофіційне обговорення». Тут вже пролунало слово «джинса», чи нам тільки почулося? На пропозицію Коліна Стівенса робимо спробу «неофіційного обговорення».
«Хочемо поцікавитись, чи можлива публікація на вашому ресурсі статті про дуже важливу проблему у нашій країні щодо енергетичного сектора. І які умови цієї публікації?»
Нам дякують і повідомляють, що «зазвичай плата становить 1000 євро через систему PayPal» і цікавляться, чи маємо ми варіант англійською? Раз гра почалася – продовжуємо у тому ж стилі.
Дякуємо ще раз і приймаємо запропоновані умови. Але… попросимо про ще одну невелику послугу: чи не будуть панове такі ласкаві підписати нашу статтю своїм іменем, адже ми потребуємо авторитетного автора для стимулювання реформ у нашій країні?
На що отримуємо цілком прозору відповідь: за ваші гроші ми готові поставити своє авторство під погодженою статтею.
Хтось скаже — не треба узагальнювати. Не всі одним миром мазані. Будемо і ми обережні у припущеннях та висновках. Чи свідчить це про те, що стаття, яка становить предмет нашого інтересу «Реформи в Україні: початок чи кінець історії?» була написана в Україні, невідомими авторами і за гроші була розміщена Коліном Стівенсом за своїм підписом на ресурсі Eureporter? З великою вірогідністю відповідь – ствердна.
Але припущення – не наш метод. Тим більше що Колін Стівенс – видавець прямий, щирий і відвертий. Може, він готовий повторити позитивний досвід співпраці з замовниками з України?
Запитуємо, чи умови розміщення і прайс залишаються незмінними, як і попереднього разу, у випадку публікації Реформи в #Ukraine — початок або кінець історії?
Пан Стівен оперативний і люб’язний – «Так, умови і ціна питання залишаються такими ж».
Отож, стежимо за руками, рахуємо ложечки.
2 лютого такий собі сайт Eureporter розмістив, як бачимо, за гроші (1000 євро) статтю Реформи в #Ukraine — початок або кінець історії?, невідомого авторства, під якою підписався видавець Колін Стівенс. Ще раз. У одному з європейських ЗМІ з’являється проплачена публікація від імені зарубіжного автора, котрий вочевидь цього матеріалу не писав. У статті у невигідному світлі подається діяльність керівника українського уряду Володимира Гройсмана, котрий звинувачується у застарілих радянських підходах і нездатності проводити реформи, яких від України так чекають у Брюсселі. Натомість в Україні блокується робота прогресивного міністра інфраструктури Омеляна, що уособлює нове реформаторське покоління. Тенденційна стаття, з цілком прозорими акцентами, активно просувається в українському інформаційному просторі самим міністром Омеляном і його прес-службою, у тому числі на офіційних державних інформаційних ресурсах. Час публікації збігається (приурочується?) із зустріччю міністра з представниками зарубіжного бізнесу у рамках Європейської бізнес асоціації.
Хто писав статтю, було це в Україні чи за її межами, хто домовлявся про її розміщення в Eureporter, хто переказував 1000 євро Коліну Стівенсу через систему PayPal – не суть важливо. Запитання, якого тут не уникнути – у який моніторинг ЗМІ потрапила дана стаття, хто звернув увагу співробітників прес-служби МІУ на цю публікацію і спонукав оприлюднити її на офіційному сайті міністерства?
Пан міністр, зрозуміло, поза підозрою, він може послатися вже на здійснену публікацію на сайті власного міністерства.
Заради справедливості. Практика розміщення проплачених матеріалів персонажами української політики і бізнесу навіть у зарубіжних виданнях — не нова. Особливої таємниці з того, що такий цивілізований вид «джинси» існує, ніхто не робить. Надто тоді, коли те чи інше видання позначає його як рекламний матеріал. Тому аж такого гріха тут немає, так працює система і ніхто не сприймає подібні публікації, як об’єктивну позицію. Піаритися за власні гроші нікому не заборонено. Інша річ – видавати «джинсу» за незалежну оцінку.
Що маємо у сухому залишку? Український міністр може бути причетний до замовної публікації у європейському ЗМІ. Робочу ситуацію в уряді роздмухано до рівня світоглядного конфлікту, виведено за межі вітчизняного інформаційного поля, «капіталізовано» на європейському медійному майданчику і повернуто знову в Україну. Хто і навіщо пішов на інформаційну провокацію проти керівника уряду і країни? Кому знадобилось нарощувати власну вагу за рахунок приниження глави Кабінету? Навіщо ліпити образ єврореформатора, ображеного прем’єром? Ті, хто називають версію про розрахунок на гучну відставку з перспективою політичної кар’єри, мають свої вагомі аргументи на її користь. Зокрема, серед таких називають безпрецедентну медійну активність міністра Омеляна. У країні, де ніхто не роздає безплатних абонементів на телеефіри, кочувати з каналу на канал впродовж тижнів – тут треба мати особливий хист ньюсмейкера. Це, мабуть, тільки за статті у Eureporter треба платити через PayPal, — українські медіа, напевне, виявили до міністра суто професійний інтерес. А інформація в Інтернеті про медійний бюджет у 400 тисяч доларів для міністра – наклеп і дифамація. Хоча, — буває по-різному. Хотіли як краще… Освоювали бюджет, захопились, втягнулись, підставились, підставили замовника. Раз – і клієнт не помітив, що довкола нього — «Шоу Трумана», а сам він — герой Джима Керрі.
Проте. Платне розміщення замовного матеріалу в Eureporter має, швидше, свій етичний вимір. Інформаційні маніпуляції проти глави уряду – то вже питання політичної відповідальності.
У будь-якому випадку, дійовим особам цієї історії варто пояснити свою позицію. Переконливо спростувати претензії. Відмежуватись. Показати, що ложечки всі на місці.
І замість постскриптуму. Сьогодні в українському суспільстві, справді, є запит на нові імена, на альтернативу класу «попередників». Втім, цей запит часто хибує на відсутність критичності в оцінках тих, хто пропонує себе як «адекватну альтернативу». Суспільство не завжди здатне розпізнати майстерний блеф нових пристосуванців. Палка риторика, локшина на вуха, багато літер на адресу опонентів. Пости у Facebook з аргументами, ціна яких не варта інтернет-трафіку, витраченого на їх написання. Вони виросли у ситих кабінетах попередньої влади, а сьогодні прагнуть зайняти місце в шерензі, що звільнилося. Generation Ф. Покоління Фейк. «Перелицьовані комсомольці», за влучним висловом колеги. Значок можна зняти, тільки слід від профіля вождя видно, як і раніше. Ніякої нової якості – звичайний ребрендінг. Просто навчились користуватись PayPal.
Редакція DATA.UA звертається до Міністерства інфраструктури України з проханням прокоментувати наведені обставини у публікації «Кросівки» міністра Омеляна або PayPal — приятель, що платить…»
Джерело: DATA.UA